Gent: Гід, ціни та безкоштовне житло · 2026

YSYulia Shorova31 січ. 2015 р.Читати

Літо минуло. Я вже 6 місяців вдома, але вирішила написати про своє бачення Америки та мого літа 2014 року. Хтось провів його вдома, хтось у селі, хтось у таборах, а я брала участь у міжнародній студентській програмі Work and Travel. Я думаю, Америка змінила мене, і не тільки мене, студенти тут дорослішають і приймають часом найсерйозніші рішення. Наприклад, повертатися додому чи ні? Спокуса велика, навіть без освіти будь-який емігрант цілком може влаштуватися працювати в супермаркет, ресторан тощо і заробляти, як у нас кажуть, «вище середнього», мріяти про покупку машини, адже там вважається нормою мати і водити машину з 16 років. Машину можна не брати в кредит, тому що її вартість у рази менша, ніж у нас, і я сама змогла за півтора місяця заробити на пристойне вживане авто, чого не змогла б досягти на батьківщині за такий проміжок часу. Багато емігрантів, з якими я познайомилася в США, запитували мене: «Що є в Росії, чого немає тут?». Ставлення «наших американців» до приїжджих «наших» суттєво відрізняється. У Чикаго мені допомагали і словом, і ділом. У Нью-Йорку справа була інакше. Там усі виживають як можуть. Припускаю, «наші» там зіпсовані грошима, і кожен наживається на іншому. У переважній більшості я бачила посмішки від перехожих американців на вулиці, і варто було загубитися, до тебе завжди підійдуть, запитають, чи все гаразд, і побажають Nice day! Можливо, це нещирість американців, як зазначають росіяни, ця ввічливість прищеплюється у них з народження і входить у фундамент американського менталітету. Але у кожної медалі є зворотний бік, перший час у США відбувається на хвилі ейфорії, це такі враження, знайомства, ввічливість продавців і поліцейських. Америка видається країною повної можливостей, але якось сівши на лавочці в парку, я задумалася, мій соціальний статус, наявний у Росії, тут не відіграє ролі, доводиться задовольнятися низькокваліфікованою роботою, наприклад, як моя на той період у сфері хаускіпінгу. Більшість приїжджих працюють за 7-9 $ на годину, в той час як середня зарплата для середнього класу близько 20. Ти крутишся як білка в колесі, а оренда житла (квартири або кімнати) знімає 50% від заробітку, а також проїзд на автобусі або метро і харчування. А перестрибнути вище цієї планки складно, без американської освіти, тому відійти від роботи цього ти дозволяєш собі лише у вихідні в якій-небудь кафешці. Але сумні люди в Америці — це слабаки, і показувати свій поганий настрій тут просто не прийнято. Я бачила як молоді і недурні люди втрачали себе, наприклад дівчата... Чутки про те, що дівчата Східної Європи мають легку поведінку, на жаль, не чутки. По трасах, та й взагалі в містах, особливо великих, розвинені бари-ресторани, типу gentalman clubs, де набирають молодих дівчат мого віку для танців біля жердини, і найчастіше це наші російськомовні дівчата. Я була ошукана і привезена туди, до речі, нашими «приїжджими росіянами» під виглядом роботи помічника бармена, але я втекла звідти. Я знала близько 4 дівчат точно, хто працював у цій сфері танців. Але охочих залишити свою Батьківщину заради життя в США дуже багато, як і активна освічена частина населення, так і зовсім молоді студенти. Нерідко виїжджають навіть сім'ями. Підбиваючи підсумок, я вважаю, що це літо, звичайно ж, вдалося, не дивлячись на всі мої помилки і неприємності, але ж на цьому і набувається життєвий досвід. Половину літа я прожила в провінційному місті Оушен-Сіті, на березі Атлантичного океану, потім я переїхала в Чикаго, яке знаходиться на озері Мічиган, і кінець моєї подорожі був Нью-Йорк. Що стосується всіх студентів J-1 Visa, повернулися ми іншими, нам є що порівняти, звичну з дитинства реальність, і це перебування в Америці — своєрідне гартування. Ну... а повернувшись до питання «Що є в Росії, чого немає тут?» напевно я відповім, є в глибині душі наших простих російських людей, адже ми вміємо насолоджуватися простими звичайними речами.

WTWelcome to Americaguest_15667 · 1 жовт. 2009 р.Читати

Кілька кумедних спостережень... Дуже часто замість "Have a good day", "Have a good morning" тощо використовується вираз "Have a good one". Стало цікаво, звідки він з'явився, і ось кілька цікавих постів з лінгвістичного форуму: "Have we become this lazy? I mean, really, is it that difficult to keep track of whether it is morning, afternoon or evening? If you have not yet eaten lunch then chances are that it is still morning. If you have not yet eaten dinner than chances are that it is still the afternoon. If you have not yet gone to bed then chances are that it is still the evening. If you are still up and about after midnight then chances are that you are slurring your words anyway." "As far as what it should mean from the cashier, I would think the most logical choice would be that she wants you to have a good day. But maybe when she says "have a good one" she only wants you to have ONE good day, the implication being that she wants all the rest of your days to be bad. Next time someone says such a rude thing to you you should let 'em have it." Ще дуже часто використовується "all set" просто з будь-якого приводу і набагато частіше, ніж "OK". Дивно, що знайомі з НЙ цей вираз взагалі не чули! (я був у Массачусетсі). Є таке поняття "хибні друзі перекладача" (слова, які звучать схоже у двох мовах, але мають різні значення - accurate, intelligent). Я ось весь час інструменти називав "instruments" замість "tools". Дуже здивувався, коли побачив у когось у холодильнику банку з написом "Кока-Кола" російською. Виявилося, що це до олімпіади серія банок з назвами різними мовами. Знайомий американець розповів, що він знає 4 стадії сп'яніння: -drunk -drunk as a pig -wasted -drunk as Boris Elcin Випадків, коли розмовляєш російською і думаєш, що ніхто не розуміє, а не тут то було, кожен може розповісти скільки завгодно. Ось один із них (трапився з Владом). У Бостоні чоловік, який був зі своїм сімейством, запитав його англійською, як пройти кудись. Влад пояснив і пішов вперед них у тому ж напрямку, зупинився на мосту, щоб познімати на камеру. Коли сімейство проходило повз, обганяючи його, чоловік сказав іншим: "Ось ідіот, не міг сказати, що сам туди йде". "Сам ти ідіот" була відповідь. Вже про це писав десь - великі годинники з зозулею називаються "Grandfather's clock". Спочатку, поки не з'ясувалося, що це загальна назва, на роботі доводилося діяти з особливою обережністю, коли просили перенести "Grandfather's clock" - сімейна реліквія, думав я. А взагалі після роботи мувером (mover), я знаю, як називаються всі меблі, знаю всі ці дієслова типу "тягни-штовхай" і звичайно ж у мене не буде проблем з тим, щоб сказати, що мені подобається дівчина, яка йде тротуаром, а ти проїжджаєш повз на вантажівці -)

VSVioletta Solodkova19 лист. 2015 р.Читати

(Housekeepers on duty) В Оушен-Сіті ми, три подруги, працювали в готелі та в ресторані-пивоварні. Одного чудового дня нічого не підозрююча Вероніка, виконуючи обов'язки хостес у ресторані, отримує від менеджера забутий якимось клієнтом гаманець. Менеджер наказала моїй подрузі: «Залиш документ на стійці, напевно той, хто загубив, повернеться за ним». Цікавій Вероніці стало цікаво, і вона вирішила подивитися на документ американця. Замість звичного ID там лежав справжній металевий значок, схожий на той, що ми всі бачили в американських фільмах у поліцейських. Це був документ спеціального агента секретної служби (яка якимось чином пов'язана з охороною президента США), людини, якій робочий значок втрачати ні в якому разі не можна. Згадавши ті самі фільми з шерифами, Вероніка не змогла втриматися і вирішила сфотографувати такий незвичайний предмет на пам'ять. А потім взагалі в її голову прийшла ідея поділитися цією фотографією зі своїми друзями: «Нехай знають, з чим я тут маю справу!» І вона додала в Instagram цей значок, вказавши свою геолокацію, і додавши хештеги #secretservice та #specialagent. (тим часом у готелі Крістіні залишили на чай кавун!) (День той самий. Хвалимося нажитим добром!) Через пару днів на нашу другу роботу – готель, подібно до фільму «Люди в чорному», приїжджають спеціальні агенти з тієї самої секретної служби і вимагають Вероніку. Мою бідну подругу заводять у темну кімнату і влаштовують їй очну ставку. Один з агентів кладе перед її обличчям роздрукований Instagram Вероніки і запитує: «Це твоє?». Перелякана дівчинка у відповідь лише киває головою. Агент поцікавився, де зараз цей документ. Він мабуть вважав, що вона його вкрала. Насправді ж значок був залишений Веронікою на стійці хостес, і більше з ним вона нічого не робила. Тоді агенти повезли Вероніку в наш ресторан, щоб вона віддала їм документ. Там їх зустрів менеджер і підтвердив, що власник значка вже його давно забрав. Агенти заспокоїлися і відпустили дівчинку, ПОДЯКУВАВШИ на прощання за пильність. А менеджер, дізнавшись про цю ситуацію, без частки сумніву звільнив Вероніку за безтурботність. У зв'язку з цим мені і Крістіні довелося згодом підписувати папери, що підтверджують, що ми не будемо викладати в мережу особисті речі клієнтів. До кінця літа ми з нею так і пропрацювали в цьому ресторані. А наша улюблена Вероніка примудрилася змінити аж три роботи. Вона встигла попрацювати консультантом, а потім і касиром у магазині сувенірів, там же вона займалася ще й друком на футболках. Потім вона влаштувалася в службу по роботі з клієнтами в парк розваг, завдяки чому їй діставалися квитки на всі атракціони, а ми мали безкоштовний доступ в аквапарк, на картинг та інші розважальні заходи. Тож, секретна служба, можна сказати, відкрила перед Веронікою в Америці нові двері. (Банда готова до скелелазіння. Дякуємо Вероніці за безкоштовні квитки!) (За це літо втрьох ми заправили понад три тисячі ліжок!) (Що тільки люди не залишають у своїх номерах!)

YSYulia Shorova31 січ. 2015 р.Читати

Літо минуло. І я вже як 6 місяців вдома, але вирішила написати і своє бачення Америки та мого літа 2014. Хтось провів його вдома, хтось у селі, хтось у таборах, а я брала участь у міжнародній студентській програмі "Work and travel". Я думаю, Америка змінила мене, і не тільки мене: студенти тут дорослішають і інколи ухвалюють перші серйозні рішення. Так, наприклад, повертатися додому чи ні? Спокуса велика, навіть без освіти будь-який емігрант цілком може влаштуватися працювати в супермаркет, ресторан тощо і заробляти, як у нас кажуть, "вище середнього", мріяти про купівлю машини, адже там вважається нормою мати і водити машину з 16 років. Машину можна не брати в кредит, бо її вартість у рази менша, ніж у нас, і я сама змогла за півтора місяця заробити на пристойний вживаний автомобіль, чого не змогла б досягти на батьківщині за такий проміжок часу. Багато емігрантів, з якими я познайомилася в США, питали мене: "Що є в Росії, чого немає тут?". Ставлення "наших американців" до приїжджих "наших" суттєво відрізняється. У Чикаго мені допомагали і словом, і ділом. У Нью-Йорку справа була інакше. Там усі виживають, як можуть. Припускаю, "наші" там розбещені грошима, і кожен наживається на іншому. У переважній більшості я бачила усмішки від перехожих американців на вулиці, і варто було загубитися — до тебе завжди підходили, питали, чи все гаразд, і бажали Nice day! Можливо, це нещирість американців, як відзначають росіяни; ця ввічливість прищеплюється їм з народження і входить у фундамент американського менталітету. Але в кожної медалі є зворотний бік: перший час у США відбувається на хвилі ейфорії — це такі враження, знайомства, ввічливість продавців і поліцейських. Америка здається країною повних можливостей. Але якось раз, сівши на лавці в парку, я замислилася: мій соціальний статус, який є в Росії, тут не грає ролі, доводиться задовольнятися низькокваліфікованою роботою, наприклад, як моя в той період у сфері хаускіпінгу. Більшість приїжджих працюють за 7–9 $ на годину, у той час як середня зарплата для середнього класу близько 20. Ти крутишся як білка в колесі, а оренда житла (квартири чи кімнати) забирає 50 % від заробітку, а також проїзд автобусом або метро і харчування. А перестрибнути вище цієї планки складно без американської освіти, тому відійти від роботи ти дозволяєш собі лише у вихідні в якійсь кафешці. Але сумні люди в Америці — це слабкі, і показувати свій поганий настрій тут просто не прийнято. Я бачила, як молоді й недурні люди втрачали себе, наприклад дівчата... Чутки про те, що дівчата Східної Європи мають легку поведінку, на жаль, не чутки. По трасах, та й загалом у містах, особливо великих, розвинені бари-ресторани типу gentalman clubs, де набирають молодих дівчат мого віку для танців біля шеста, і найчастіше це наші російськомовні дівчата. Мене обдурили й привезли туди, до речі, наші "приїхавші росіяни" під виглядом роботи помічниці бармена, але я втекла звідти. Я знала приблизно 4 дівчат точно, хто працював у цій сфері танців. Але охочих покинути свою Батьківщину заради життя в США дуже багато — як активна освічена частина населення, так і зовсім молоді студенти. Нерідко виїжджають навіть сім’ями. Підсумовуючи, я вважаю, що це літо, звісно, вдалося, незважаючи на всі мої помилки й неприємності, але ж на цьому і набувається життєвий досвід. Половину літа я прожила в провінційному місті Оушен Сіті, на березі Атлантичного океану, потім я переїхала до Чикаго, яке знаходиться на озері Мічиган, і кінець моєї подорожі був Нью Йорк. Що стосується всіх студентів J1, ми повернулися іншими, нам є з чим порівняти звичну з дитинства реальність, і це перебування в Америці — своєрідна загартовка. Ну... а повертаючись до питання "Що є в Росії, чого немає тут?" — мабуть, я відповім: є в глибині душі наших простих російських людей, адже ми вміємо насолоджуватися простими звичайними речами.