Porto: Гід, ціни та безкоштовне житло · 2026

АМАнгелина Мардоян24 лют. 2024 р.Читати

Трохи історії. Кейптаун був відкритий завдяки пошуку в XV столітті нового торгового шляху з Європи до Індії. Назва Кейптаун (Cape Town) перекладається як "мис-місто", на краю Мису Доброї Надії. Сьогодні в Кейптауні проживає понад 4 мільйони людей. Це портове місто на південному заході Південно-Африканської Республіки, розташоване на Капському півострові, що омивається водами Атлантичного океану. Над містом височіє Столова гора, на плоску вершину якої веде канатна дорога. Звідти відкривається приголомшливий вид на місто, гавань, де швартуються яхти, і острів Роббен, який славиться своїм музеєм у будівлі сумнозвісної в'язниці, де колись був ув'язнений Нельсон Мандела. Моїм улюбленим заняттям був похід до торгового центру, там можна і смачно поїсти, безпечно розміняти гроші, і звичайно ж влаштувати шопінг. У Кейптауні є 2 великі ТЦ: Victoria Wharf Shopping Centre і Canal Walk. Рекомендую відвідати обидва, а перший знаходиться біля порту і звідти відкривається шикарний вид на океан. Одного разу нам пощастило потрапити на концерт Maroon 5 на Cape Town Stadium (той самий стадіон, де проходив чемпіонат світу з футболу 2010)! Також за час перебування там я встигла відвідати The Cape of Good Hope, Boulders Beach (пляж, де живуть пінгвіни з 1982 року), Bo-Kaap (район кольорових будиночків у Кейптауні).

ATAnastasiya Taranava30 лист. 2019 р.Читати

Перший день нашого перебування був у Нью-Йорку. Хоч ми й після приїзду в штати його трохи оглянули, цього разу вирішили ґрунтовно пройтися по найцікавішому. Багаж залишили в камері схову за 6$ за валізу (на день) за допомогою додатку BagNB. Підійшли впритул до Empire State Building - найпершого хмарочоса Нью-Йорка, пройшли через головний парк, у якому нас застав град і, як наслідок, мокре взуття. Почервоніли перед працівниками Національного музею американської історії, коли замість заявленої ціни квитка (23$) заплатили всього 5$😅 Нарешті скуштували американського McDonald's! Бургер був дуже жирним, а ось картопля порадувала своєю хрусткою структурою (правда, за її вартість можна в Мінську купити 6 кг). Потім пішли в район Hudson Yards, де знайшли сучасну архітектуру на чолі з будівлею-сходами-оглядовим майданчиком, яка на вигляд нагадує маску супергероя😂 Десь після 100 фоток цих сходів, ми пішли пішки до меморіалу 9/11 (~6 км). Місце таїть у собі стільки сліз і людського горя, а люди сидять на меморіалі і посміхаючись фотографуються 🤷🏼‍♀️ Поруч із ним знаходиться транспортний вузол у вигляді птаха, що летить. Якщо вірити @alexandramitroshina, то це також сонячний годинник, який 11 вересня проектує голограми веж-близнюків. Недалеко від меморіалу розташовується найділовіша вулиця Нью-Йорка - Wall Street. На жаль, коли ми до неї дійшли, вже стемніло, тому найділовіших людей не застали 😅 Останньою точкою в нашому маршруті була статуя свободи, до якої ми так старалися дістатися в цей день. Але через те, що через пару годин нас чекав аеропорт, покататися на кораблику ми не встигли, але й це не виявилося бідою! Біля порту є парк, у який ми пішли. Оскільки статуя знаходиться приблизно на 3 км від цього місця, ми зуміли насолодитися видом на статую ☺️ Оскільки наш виліт був о 6 годині ранку, ми вирішили не бронювати житло, а переночувати в аеропорту. Останній шаттл йшов через 1,5 години, тому ми вирушили в аеропорт...

ANAziz Nadjimutdinov23 груд. 2015 р.Читати

Дорога до Сіетла виявилася значно швидшою на машині, ніж на поїзді. Якщо поїзд мав прибути лише до ранку, то на машині ми приїхали посеред ночі, та ще й встигли поспати. По дорозі ми проїхали через Айдахо, зайшли в кілька ізольованих магазинів, щоб заправитися, підкупити їжі, напоїв, сигарет у дорогу. Ну а в дорозі по черзі спали. Так, як я і казав уже, я втратив даремно $77 доларів, але зате отримав задоволення, подорожуючи самостійно зі штату в штат на машині вперше в житті. Воно того, до речі, варте. Адже по дорозі можна також, наприклад, побачити якісь цікаві місця. Та й просто хороший і веселий досвід. Ось, до речі, один із цікавих магазинів у дорозі: Діставшись до Сіетла, ми вирішили спочатку виспатися. Точніше дісталися ми не зовсім до Сіетла, а до Кіркленда - це місто, яке знаходиться приблизно за 20 хвилин від даунтауна Сіетла. Там Келсі та її 3 подруги винаймають квартиру. На ранок нам треба було дістатися до ще одного міста - Поулсбо, де працюють її батьки та сестра з чоловіком. Тут у цьому плані дуже цікаво і жахливо заплутано. Виходить, що Сіетл знаходиться в оточенні кількох невеликих, грубо кажучи, провінційних міст, і від цього створюється величезна територія. Ви можете працювати в Сіетлі, але жити, наприклад, у Кіркленді. Просто від цього вам треба мати в запасі купу часу по дорозі на роботу. Ай. Так ось, нам треба було заїхати до її друга, на машині якого ми приїхали, оскільки його машина залишилася в Глейшері. Минулого разу, коли він гостював у нас, сталося так, що вони врізалися в оленя, і довелося залишити його машину в ремонті в Монтані. І вони поїхали на машині сестер. Заплутано, так. І тепер Келсі повернула машину того хлопця. Після зустрічі з ним нам треба було зустрітися з її мамою, а працює вона.. У початковій школі. Господи. Я ніколи не був в американських школах. І це був унікальний досвід. Та не просто відвідування, а інтерактив! Скориставшись унікальною можливістю, мама Келсі посадила всіх дітей переді мною і запитала в мене (як зазвичай, зрозуміло): -Нагадай, звідки ти? -Узбекистан. -Ем.. -Уз-Бе-Кіс-Тан. І звернувшись до дітей, вона повідомила, що у нас гість із далекої країни, друг її доньки, який може розповісти про... (повертається до мене). -Уз-Бе-Кіс-Та-ні... -Так, точно! Ну і діти сиділи й уважно вникали про те, як я розповідав їм, що я приїхав із Центральної Азії. Працював кухарем тощо. Зайняло це пару хвилин, але в мене вражень була гора. Чесно. Після цього ми дісталися до їхнього будинку, де нам знову довелося поміняти машину, оскільки до цього нас возила одна із сестер Келсі, яку Ви не знаєте. (Її не було в тому пості). Хоча за час перебування в Глейшері я перезнайомився майже з усією сім'єю Тернерів, там були і мама, і тато, і всі сестри, друзі тощо. Вони дуже товариські та гостинні. Після цього ми побували в одному чудовому бейкері місці в Поулсбо "Sluys' Bakery". Будете в Сіетлі, ви зобов'язані там побувати! Це просто неймовірний заклад. І в мою улюблену тему неймовірних людей Америки. Поки ми вибирали (ну точніше я вибирав, Келсі вже років 10 бере те саме майже постійно, як вона каже), з нами завів бесіду милий чоловік років 60-ти, який сказав, що пряникові чоловічки - це взагалі унікальна річ, коли ми обоє вибрали їх. Ми трохи побесідували, а потім він також вибрав чоловічка, і оплатив нашу покупку. Це було шалено приємно. Як і дуже смачний чоловічок. Взагалі погляньте, як чудово виглядають вулиці в цьому містечку. Якесь прям умиротворення і тиша. Справжнє провінційне містечко. Враховуючи, що території між містами величезні, а точніше це вода, там створені причали, які можуть перевезти вас із порту в порт у Сіетл і назад. Ось туди ми й попрямували, щоб не їхати в об'їзд. Хоча насправді, це хоч і економить час, але все одно їхати на поромі доводиться чимало. Близько години. Для зручності перший поверх зроблений саме для машин, а інші оснащені кріслами, де вже можна посидіти й відпочити. Нам взагалі вдалося поспати. Також можна вийти прямо на ніс порома, щоб помилуватися видом міста

AKAziz Khamitov24 лист. 2015 р.Читати

Після успішного приземлення в JFK ми вирушили в нашу подорож, сумки повні речей, обличчя повні посмішок, а гаманці відповідно :)))) Порада 4. При виході з аеропорту ні в якому разі не ловіть таксі. Від кожного аеропорту ходять спеціальні автобуси, які відвезуть вас практично в будь-яку точку міста. Чому я це кажу, тому що дуже багато людей, які хочуть збагатитися за рахунок таких молодих і недосвідчених студентів, як ви. Особливо це стосується російськомовних, остерігайтеся їх. Після приїзду в Port Authority, звідки ходять автобуси в різні міста, ми купили квитки по $81 на місці. Порада 5. Бажано купувати квитки онлайн. Вони будуть на 20-35% дешевші. І ось ми з валізами та сумками пішли перекусити в місцевий McDonald's. Звідти й починається наша весела історія. Один з моїх друзів помилково взяв в автобусі не свою валізу))) на щастя, один з учасників Work and Travel USA теж взяв його речі, через 2 тижні вони вже тримали в руках свої валізи)) до цього моменту він ходив 3 тижні в одних і тих самих речах на роботу і вдома)) було тяжко, але він впорався :)))) Порада 6. Позначайте свої речі, сумки, валізи якимось відмітним знаком. Отже, через 6 годин дороги ми приїхали рано-вранці о 4 годині в своє місто Plattsburgh, вирішили відразу їхати з автостанції, якщо її можна так назвати, це була звичайна заправка, до свого готелю, де ми повинні були працювати. Після приїзду ми пояснили чоловікові, який був на ресепшені, що та як. Він дав нам найдешевший номер зі знижкою, і ми заселилися на ніч в один номер вп'ятьох) зате вийшло досить дешево, всього $63 :))

NZNatalia Zhilina31 січ. 2015 р.Читати

Після аеропорту це був мій другий шок. Коли я летіла до Нью-Йорка, зовсім не думала про те, як я буду жити в готелі. Це для мене було неважливо, але раптом нам видають ключі, і я розумію, що жити буду явно не одна і навіть не вдвох, мене це вибило з колії. Ну, гаразд, не така трагедія, просто складно жити в одній кімнаті з незнайомими людьми, принаймні для мене (якщо ви по життю товариська людина, вам таке не здасться дивним). Ось вже я не думала, що в кімнаті виявиться вже кілька людей. Причому дівчата зайняли два ліжка, і місця просто не було для ще двох. Нічні пошуки додаткового ліжка і з'ясування всіх проблем мене дуже втомлювали. Я жахливо хотіла спати, хоча б трохи. У мене не було сил на прогулянки нічним мегаполісом, як я цього хотіла, хоча інші не стали відкладати прогулянки Нью-Йорком у довгий ящик. Дуже складно було відразу звикнути до тієї думки, що ти не можеш пояснити щось російською. Потрібно говорити і думати англійською. Непросто, коли практики як такої у мене взагалі не було. Через годину або півтори ми все-таки змогли вирішити проблему. Нам запропонували розкладачку, ми з радістю прийняли цю пропозицію. Поспати нам довго не дали. З самого ранку потрібно було вирішувати питання з копіями, ну і знайти кафе, щоб хоч якось поїсти. З цим у Нью-Йорку теж проблеми. І якщо ви не любитель фаст-фуду, то вам доведеться ой як добре заплатити, щоб нормально поїсти. І оскільки я не дуже люблю всякі гамбургери і сендвічі, я твердо вирішила, що знайду більш адекватну їжу. Псувати шлунок мені не хотілося. У підсумку ми забрели в найближчий Старбакс (кав'ярня), я обмежилася однією чашкою чаю, і на цьому сніданок мій закінчився. До речі, тільки в Старбаксі я вперше змогла вийти в Інтернет, не думала, що в Нью-Йорку з цим будуть складнощі, але реальність зла. На щастя, своїх близьких про своє прибуття в місто мрії я сповістила за допомогою смс (не забудьте підключити роумінг). Після кав'ярні ми побігли назад у готель на орієнтацію за програмою, де нам розповіли купу корисних речей і розповіли, куди йти, щоб отримати Social Security Number. А йти треба було досить далеко, тому спільним рішенням було метро! Чесно, ніколи в житті я не хотіла покататися на Нью-Йоркському метро. Страх номер один! Воно здавалося для мене незрозумілим, страшним, з купою небезпек на кожному розі, і взагалі я боялася поїхати не в той бік. У порівнянні з Московським метрополітеном – небо і земля. І тут я зрозуміла, що шалено люблю Московське метро зі зрозумілими вказівниками, переходами та ескалаторами! На щастя, я була не одна, як це було на самому початку поїздки. Планів на день було багато: потрібно було купити квиток до Вірджинія-Біч у Greyhound, погуляти містом, знайти кафе зі смачною їжею. Після того, як ми закінчили зі страховкою, група розділилася. Хтось хотів покататися на безкоштовному поромі, щоб побачити Статую Свободи, хтось вирішив сходити на знамениту Уолл-стріт. Сергій, мій товариш, який заспокоював мене в літаку, і я вирушили за квитками до наших курортних містечок. І... оскільки все це було ще до обіду, спільним рішенням було прийнято йти пішки до нашого готелю, практично з Уолл-Стріт. Я, як жителька маленького містечка, відразу підтримала ідею про прогулянку. У моєму розумінні, якщо я бачу об'єкт, до якого прямую, то прийду туди максимум через п'ятнадцять хвилин. Нашим орієнтиром був Емпайр-стейт-білдінг. О, Боже, як же я була неправа! Замість п'ятнадцяти хвилин ми йшли близько двох годин! Мої ноги не відчували землю, було душно, а в місті через таку духоту влітку ще й не дуже приємний запах на вулицях, вже повірте, це не той Нью-Йорк, який колись мені здавався казковим місцем! З горем навпіл ми дісталися до Автовокзалу Порт-Аторіті і купили квитки. Я взяла квиток до Норфолка, тому що мені здавалося, що я самостійно зможу дістатися від автовокзалу до готелю на місцевому автобусі за меншу вартість (за квиток я віддала 67 доларів). На час після Порт-Аторіті ми з товаришем розійшлися по номерах, потрібно було відпочити, ну і поїсти. Я знов

AAliyaastana_85855875237 · 31 жовт. 2012 р.Читати

Настав серпень... Скоро ми з хлопцем зустрінемося з нашими друзями на Eastside. Наші друзі забронювали квитки за півтора місяця до подорожі, чим були несказанно задоволені. Ми ж забронювали трохи пізніше, але і це теж було дуже добре. Висновок: складайте плани щодо подорожі заздалегідь, тоді ж бронюйте квитки – на літак, Greyhound (місцевий автобусний парк) – це все можливо – так що не шкодуйте часу для подорожі. Так само важливо, як казав мій хлопець, дізнатися куди ми їдемо – на щастя, інтернет в Америці є майже всюди – так що все у ваших руках. Коли видається вільний день – можете отримати розрядку – з'їздіть у сусіднє містечко – є чудове заняття – міні-гольф – шикарна, весела річ – усім раджу. Наша подорож Штатами почалася після 2-денного шопінгу в сусідній штат – Делавер. Для початку нам потрібно було потрапити в порт міста Кейп-Мей, куди ми добиралися з останніх сил – оскільки вийшли раніше на 1 зупинку, і один дуже добрий, найзвичайніший американець підвіз нас до порту. Вже там ми купили квитки на пором і на shuttle bus, і вирушили в дорогу. Було дуже вітряно, всюди були чайки і люди з собачками – як у фільмі. На березі реставрували піратський корабель Джека Горобця, де ми зробили романтичну фотосесію. Далі з Delaware Marina на shuttle bus нас повезли по трьох величезних моллах... Спочатку за планом ми хотіли провести в Делавері один день, але зрозумівши, що за півдня ми встигнемо закупитися тільки в 1 моллі, вирішили залишитися, а оскільки зайвих грошей не брали – вирішили пошукати готель простіший... Дорогою зустріли хлопця-казаха, який довго і наполегливо намагався допомогти нам, але в нього не зовсім виходило. Подолавши першу паніку, ми все-таки знайшли при одному готелі диванчики, на яких ми і провели цю неспокійну ніч ;) . Зранку раніше встали і поснідали в кондитерській-кулінарії... ммм, таких танучих у роті булочок ми ще не куштували ;) . Після сніданку пройшлися до 2-го молла, і зробивши ще один шопінг, почали чекати наш shuttle bus, щоб встигнути повернутися додому, зібрати речі і з'їздити до знайомого мого хлопця в Atlantic City перед відправкою на Eastside.

VPValeriia Platonova9 груд. 2019 р.Читати

До Нью-Йорка у мене було два літаки: Москва—Франкфурт, Франкфурт—Нью-Йорк. Я приземляюся в Німеччині, чекаю на другий рейс. І тут в аеропорту оголошення: «Рейс скасовано, ставайте в чергу і переоформлюйте квитки». Що? ЩО? Я думала, всі невдачі закінчилися. Окей, розумію, що квитки на автобус, які я купила заздалегідь, згорають. Порада! Не купуйте заздалегідь квитки на автобус. Отже, сідаю на літак до Вашингтона, а потім до Нью-Йорка. Отже, 12 година ночі, я в аеропорту Нью-Йорка. До автобуса практично доба, але я так виснажена, що не хочу нікуди йти, просто тиняюся аеропортом, спілкуюся з американцями, читаю книгу. О 7 ранку я виїжджаю в Port Authority, щоб купити квитки до свого міста, здаю багаж у камеру схову і йду блукати містом. Завжди добре орієнтувалася на місцевості, тому глянула один раз на карту, зрозуміла, в якому напрямку треба йти і після цього її не відкривала. Під час своєї прогулянки я повністю занурилася в атмосферу Нью-Йорка. У черзі на автобус я познайомилася з Улею. Уляна з Барнаула, їде працювати в Сандаскі, перша і остання людина з інязу, яку я зустріла. Ми базікали всю дорогу, іноді засинали, знову базікали, їли гречку і банани. Уляна вийшла в Сандаскі, а я поїхала далі. На наступному автобусі на мене знову чекало знайомство з ще однією людиною з Росії. Знову базікали, за спілкуванням я навіть не помітила, як ми вже доїхали до Міннеаполіса. Порада! Користуйтеся автобусами Greyhound. Коли я купувала квитки на них, було страшно, оскільки в інтернеті багато негативних відгуків, але це чудовий і комфортний (неймовірно дешевий) засіб пересування. Але обов'язково візьміть плед в автобус, американці обожнюють прохолоду. Я закохалася в Міннеаполіс. Його архітектура заволоділа моїм серцем. В Уокері мене зустрічав Джош, менеджер бази відпочинку, де я мала працювати. З ним ми закупилися їжею на тиждень вперед. Він показав мені озеро Ліч-Лейк, яким всі в цьому маленькому місті пишалися, адже це 3-тє за величиною озеро в Міннесоті. Ще в розмові з Джошем я дізналася, що у них вже працюють 2 російські дівчини. Він привіз мене на резорт, познайомив з власницею і з дівчиною, Ксюшею. Ксенія, за звичкою, сказала мені ‘Hi’, тому що не знала, що я теж з Росії. Джошуа відвіз мене в будинок, де мені належало провести літо. На трьох у нас було два будинки, з одного можна було перейти в інший, кожен будинок був оснащений кухнею, ванною, залом і 2 спальнями. Мені дали два дні на відпочинок, я каталася на велосипеді, їздила до озера, лежала вдома і дивилася фільми англійською. Об'їжджаючи всоте територію резорту, я зрозуміла, що особливих розваг тут немає, тому що до найближчого міста було 30 миль.

ДЕДарья Евдокименко23 черв. 2016 р.Читати

Найперше, виїхавши з острова до найближчого міста Норфолк, дівчата вирушили на шопінг! Ми 30 хвилин благали службу безпеки торгового центру взяти наші валізи на зберігання. (В Америці ніде не дозволяють залишати валізи та будь-які особисті речі). Скаржилися, що 4 місяці провели без магазинів і розваг. У результаті вони змилостивилися і все-таки взяли наші валізи. До речі, у Норфолку найвищий відсоток афроамериканського населення, тому деякі майже всі райони (крім центру міста) виглядають як гетто, тому будьте там обережні. Щоб скоротати час до літака, ми вирішили сходити в порт, який був через дорогу, і подивитися на білосніжні яхти. Зовсім випадково, поки ми сиділи на лавці й розмовляли, власник однієї з яхт завів з нами бесіду (не знаю, як так просто у них виходить заговорити з незнайомцем). Виявляється, кожна з яхт коштувала не менше $2 млн… Norfolk Marina - один із найбільших торгових і військових портів США Взявши за $20 таксі і завантаживши всі наші покупки та багаж, ми вирушили в аеропорт. Вирішили ми почати з Орландо - відвідати Disneyland і просто пару днів відпочити й виспатися, адже з двома роботами спали ми максимум 4-5 годин за ніч, і відпочинок перед серйозною подорожжю був просто необхідний. Тим паче в Орландо жив мій знайомий-американець, який обіцяв to show us around. І проблема з житлом і транспортом, природно, відпала. Дивитися в Орландо особливо нічого. Все зроблено для туристів з дітьми - одні атракціони та парки розваг. Громадського транспорту немає взагалі. Тож без машини тут зовсім ніяк. Нашими розвагами були барбекю, басейн і всілякі домашні тусовки. Orlando Eye - не варте своїх $20 ;) На третій день ми нарешті вирушили в Disneyland!!! Але скажу чесно, коли в 14 років я була в Діснейленді в Парижі, щастя в мене було набагато більше)) Виросла вже, напевно… Хоча все одно це невимовні емоції — побувати у своїй дитячій мрії. Там продуманий кожен куточок! Все світиться, співає і танцює. Але я б усе-таки порадила вам парк Universal, там більше розваг для дорослих, і атракціони веселіші. Дісней зовсім уже на діток розрахований. Неможливо не витратити купу грошей на солодощі, морозиво та сувеніри. До речі, у Діснеї навіть Starbucks екстра солодкий і милий) Відпочивши в Орландо, летимо в LA!