Єкатеринбург: Гід, ціни та безкоштовне житло · 2026

АНАлександр Недужкоgarfiled · 19 бер. 2011 р.Читати

Уфф!!)))))))))))))))))))))))))))))))))) Наче камінь з душі впав=) Місяць очікування, потім статус LM, роботодавець передзвонив спонсору в Нью-Йорк, все підтвердили, з'явився статус OK=)))) Тепер настав час чекати на DS-2019 і заповнювати DS-160=) До речі, на самому початку заяви, де "Select the location where you will be submitting your application", потрібно вказати YEKATERINBURG!!! Просто я вперше не знайшов його, резонно припускаючи, що назва починається на "Е", і вибрав Moscow. Співбесіди почнуться менш ніж за місяць! Тож усім удачі=))) Ми обов'язково прорвемося!!!!! Залишилося небагато=)) (20.03.2011)

ЛЛюбовьlubunek · 31 бер. 2010 р.Читати

Поїздка до США дуже приваблива і трохи лякає! Їду вперше, толком нічого не знаю, але вірю, що це буде незабутнє літо... Роботу дали там, куди, здається, взагалі ніхто не їде, прочитала про це місто - як круто - розважальна столиця штату Мен)) Пишаюся))) Намагаюся знайти попутників, щоб долетіти хоча б до НЙ у 10-х числах червня, наслідила вже, схоже, на кожному форумі... Відповідей - нуль! Ну нічого, як то кажуть, одна навряд чи поїду... Зараз спантеличена пошуком квитків, якісь усі сайти не дуже зручні)) Не знаю, як краще зробити: з Москви чи з Єкатеринбурга? У процесі, так би мовити... У консульстві була... нас більше лякали, дуже милий консул у відповідь на моє усміхнене лепетання побажав вдалого літа і відправив геть)) Все було швидко і безболісно, тож якщо хтось ще не пройшов співбесіду - не хвилюйтеся! ;)

ЯУЯна Усольцеваyana_uso · 13 бер. 2010 р.Читати

У підсумку, з 30 осіб віза не дісталася лише одному учаснику. Статистика хороша =) Після співбесіди ми купили квитки додому. До речі, ті, хто взяв їх заздалегідь, втратили половину вартості через обмін. Тому зворотний шлях треба планувати вже після співбесіди, коли є результат і певний настрій. До вечора ми, 11 веселих і щасливих воркендтревелерів, вирішили подивитися місто, і відвели на це близько шести годин, оскільки квитки взяли на 22:40. Єкатеринбург - прекрасне місто з чудовою архітектурою і чудовими людьми. Нам воно дуже сподобалося. Бути там і не подивитися хоча б трошки набережну і центр - абсолютно неприйнятно, як ми всі одноголосно вирішили)). Повірте, воно того варте. Після 12 км пройденого шляху ми, щасливі і втомлені, повернулися на свою орендовану квартиру, благополучно здали її назад господарям, закупилися в магазині смаколиками, і з почуттям виконаного обов'язку ще на півтора дня занурилися в ритм "їжа-мафія-нове місто-мафія-їжа" ))) Я шалено рада новим людям у своєму житті, яких мені подарувала ця поїздка. І можу помножити цю радість на 2, оскільки ми будемо разом ще й у США =) Бажаю всім вдалої співбесіди, хлопці! )) Have a great summer! ))

ЯУЯна Усольцеваyana_uso · 13 бер. 2010 р.Читати

Так... поїзд був нашим домом протягом кількох днів. Після того, як усі познайомилися, здавалося, що ми живемо в ритмі "поїсти-пограти в мафію-вийти в якомусь місті на зупинках і набрати їжі-пограти в мафію-поїсти..." вже добрий тиждень)))... По дорозі до Єкатеринбурга ми навіть встигли трохи повторити стандартні питання... було дуже кумедно проходити повз одну й ту саму людину, яка як мантру читала "my mother is an engineer and my father..." ))) Загалом, повторення швидко втомлює і майже весь шлях ми грали в мафію, дивуючи до глибини душі весь вагон своїми криками "та йо-майо, я мирний житель, ось ви мене зараз завалите, а Серьожа вас тут усіх переб'є!!... розкриваюся!? розкриваюся!?!" ))) (до речі, одразу раджу брати місця в поїзді "загончиками", як ми їх називали )))... тобто щоб були і верхні, і нижні місця, і на бічних полицях, і в "купе", тому що постійно сидіти на чужому місці не можна, тому вас можуть ганяти з одного кінця вагона в інший кожні пів години). Дуже раджу всім виходити на зупинках міст і фотографуватися... це весело і відволікає від нервових думок. У поїзді виявилося, що плани на перебування в місті у всіх різні - хтось планував усю ніч до співбесіди (ми прибули о 3, а співбесіда була о 10), просидіти на вокзалі, хтось знімав квартири. У результаті ми зрозуміли, що ідеальне рішення - зняти квартиру поруч із вокзалом, як і було в нашому випадку. Йти до неї 30 метрів, там є ліжка і душ. У стані постійного недосипу і бажання помитися - це просто оазис серед пустелі. По грошах, до речі, зовсім недорого - 1500 на добу за "двушку"... навіть на нас чотирьох вийшло не обтяжливо... а дівчата, які ночували на вокзалі, були зовсім виснажені і перебували в зовсім іншому настрої =) Оголошення про здачу квартири можна знайти на сайтах міст, де буде проходити співбесіда. Для Єкатеринбурга це: http://ekaterinburg.irr.ru/real-estate/rent/ http://www.66.ru/doska/realty/ http://www.domblizko.ru/ Домовляйтеся зустрітися на вокзалі у зручний час і хай живе теплий душ і м'яка постіль =) Ми швиденько оглянулися, помилися і тільки прийнявши горизонтальне положення, вирубилися спати ))

АСАлеся Селезневаforkgalaxy · 12 жовт. 2009 р.Читати

Усі учасники програми повинні були з'явитися в посольство 3 квітня 2008 року о 15:00. Це був четвер. Добиратися довелося поїздом 1,5 дня. У дорозі займалися двома речами: грали в карти і зазубрювали численні адреси, телефони, координати всіх, з ким нам слід було зв'язатися в Штатах. Заучували job-offer-и. Нам з Кирюшею довелося вчити офери, за якими ми працювати не збиралися, бо Теннессі не представляв для нас ніякого інтересу, і всі наші мрії були спрямовані до атлантичного узбережжя Південної Кароліни. Прибули о першій годині ночі на старенький, але все ж досить гарний радянський вокзал з величезними люстрами і розписними стелями, більша частина яких говорила про пам'ятні події жовтня 1917-го. Необхідно було дочекатися 9 ранку з метою подальшої екскурсії містом. Холодні зали очікування, платні туалети, погано пахнучі проходи, холод, постійний холод, втома, недосипання, голод, болі в животі і, нарешті, теплий і затишний VIP-зал з м'якими величезними кріслами, єдиним недоліком якого був оглушливий звук від фільму «Я - робот», що показувався по домашньому кінотеатру. І ось, до 9-ї, збіглися, як щури, з різних куточків вокзалу 20 змучених студентів із Желєзногорська, побрели геть головними вулицями нового великого міста. Єкатеринбург виявився дивовижею навіть для мене, яка виросла в невеликому сибірському мегаполісі - Новокузнецьку. Спершу, неподалік від вокзалу, не переставало нити під ложечкою: «Господи, та як же схоже на Кузню!». Величезні просторі чисті радянські вулиці, кам'яні і цегляні п'ятиповерхівки з ліпниною, трамвайчики... Здивований і повний захоплення погляд, відкритий рот і застигла щаслива посмішка з грудкою в горлі, - ось все, що я представляла собою в той момент. Ніякий пронизливий холод не міг тоді збити мене з думки, що я вдома. Плавно проходячи по сплячому прекрасному місту, я не переставала карати себе за те, що мною безрозсудно був забутий дитячий фотоапарат-мильниця. Різноманітність будівель не переставала милувати око, від архітектури старовинних церков крутилася в радісно-тріумфуючому вихорі голова, таємничі скляні «хмарочоси» заворожували і манили своєю невідомістю... Женя вів нас у центр. Показав, де посольство, місця громадського харчування. Першою справою ми з Кирюшею, як не дивно, побігли в аптеку. Дико боліли животи, і була найгостріша необхідність очистити організми від їжі, що накопичилася за 2 дні. Кинувши умовний якір на жвавій широкій вулиці без транспорту з цікавими і кумедними скульптурами типу Поздєєва, всі студенти розбрелися хто куди. Більш-менш полегшивши свою долю в невеликому ресторанчику, ми вирушили містом шукати відповідне місце для заповнення шлунків не надто дорогою, але смачною їжею. Таким місцем виявилася затишна піцерія, де я насолодилася чудовим капучино в обсязі кількох порцій з трьома шматками відмінної піци. Далі приємні прогулянки по вже полюбленому місту все ж привели нас о 14:30 до стін американського посольства. Скромний прапор, що розвівався, надавав цілком звичайній будівлі з червоної цегли певної величності і поваги. Біля ґанку його між натовпів російських студентів сновигали зрідка на рідкість інтелігентні і не по-російськи одягнені люди. Ми зрозуміли - американці. З'явився Женя, роздав порядкові номери. Я виявилася 13-ю. Кирюша - 5-й. Нас роз'єднала черга. Заходили по одному. Ми хвилювалися за себе і один за одного, тому що в разі відмови у візі одному з нас інший би теж не поїхав. Тремтіння сердець, проходження через численні перевірки, і, нарешті, ти в маленькому залі з двома віконцями, за якими сидять вони - люди, від яких залежить все! Перед Кирюшею йшла Женя Кізіна - його староста. Хвилювання настільки захопило її розум, що посол застеріг її про можливу катастрофу... Вона зібралася з думками і... щасливий квиток опинився у неї в кишені. Кирюша отримав візу настільки швидко, що я не встигла отямитися. Підійшовши до посла і мило привітавшись, я виклала йому всі наявні документи і впевнено відповіла на всі стандартні питання. Чомусь їх було більше, ніж у інших.

NPNelly PrisNelly_Pris · 22 жовт. 2010 р.Читати

З середини літа 2010 року у мене в голові щодня звучала одна й та сама думка: я хочу в Америку! Ця ідея була настільки нав'язливою, що просто зводила мене з розуму. І в цей момент я зрозуміла, що Work & Travel USA – це те, що мені потрібно. ПОЧАТОК Почалося все, звісно, з нескінченного штудіювання мережі Інтернет. Господи, скільки ж я сайтів переглянула, за скількома посиланнями перейшла, перечитала купу блогів, понавідправляла листів із запитаннями "Що, коли, скільки?" – іншими словами, постаралася дізнатися максимально багато про те, що це за програма і з чим її їдять. З усіх єкатеринбурзьких агентств, що надають послугу оформлення програми W&T USA, я і моя подруга, Айнура (про неї я розповім трохи пізніше), обрали Центр Міжнародного Обміну (м. Єкатеринбург, вул. Проспект Леніна 50 ж). Другим етапом стало оформлення та укладення договору на участь у програмі. Це насправді найцікавіша процедура! Для початку читаєш і підписуєш самі договори, а їх у даному випадку було два: один з ЦМО Єкатеринбург, інший – безпосередньо договір участі в програмі. Потім йдеш все це діло красиве оплачувати в банк… Господи, скільки я разів там у цьому банку розписалася, у мене ледь рука не відвалилася! Там же в банку оформляють і міжнародне студентське посвідчення. До речі, трохи відволічуся, розповім про те, як я отримувала ISIC. Пішла я його отримувати не в свій термін, а на п'ять днів пізніше. Був понеділок. Встала я о 6:30 ранку, тому що мені треба було отримати закордонний паспорт, а потім вже йти в банк за ISIC-ом. Як ви, напевно, знаєте, ніщо в Росії нормально не робиться, все постійно через одне всім відоме місце. Ну так ось, прийшла я на Крилова 2 о 8:00, отримала в терміналі талон з часом видачі З/Г паспорта. Сиджу, спокійно чекаю. Оголошують мене, я зі спокійним серцем йду до віконця видачі, і тут починається…. Ваш паспорт не готовий, та тільки в середу, йдіть до інспектора і там розбирайтеся, не затримуйте чергу… Пішла я до цього інспектора, який, до речі, виявився дуже навіть, на подив, нормальною жінкою. Та мені популярно пояснила, що паспорт я до середи не отримаю. Окей. Пішла в банк. Приходжу, і що б ви думали? Моєї карти немає! І коли буде – невідомо! Мда… Конкретно мені в той день не щастило. Зате в середу я все отримала: і паспорт, і ISIC. Правда, в студентській карті вони мені інститут неправильно вказали, рукодупі, блін… На їхню думку, я вчуся в ЕАА, а не в ЕАСА… Ну що, це Росія! Треба звикати! Повернемося до оформлення договору. Сума першого внеску склала приблизно 15 000 рублів, що не слабо вдарило по моїй студентській кишені. Але що робити, якщо чогось дуже сильно хочеться, завжди доводиться жертвувати чимось іншим. У моєму випадку цим "іншим" стали кафешки, кіношки, концерти, театри, книжки та всякі інші радощі життя… Третій етап – це вступні збори з консультантами ЦМО. Що на них буде, я поки точно не знаю, але припускаю, що мова піде безпосередньо про пошук роботи в штатах, оформлення JobOffer, візи, переліт, співбесіду в консульстві США. До речі, хочу додати. Спочатку, ще влітку до оформлення договору, я була просто в поросячому захваті від усього, пов'язаного з програмою W&T USA. Зараз же, на зміну почуттю "це ж капець як круто!" приходить розуміння того, у що я вплуталася. Три місяці вдвох із подругою в чужій країні жити, відпочивати і ПРАЦЮВАТИ! Не думаю, що все буде просто, але нудно точно не буде. Це я можу гарантувати. ;) До речі про подругу. Айнура – моя однокурсниця в Єкатеринбурзькій академії сучасного мистецтва (інститут). Відмінниця, розумниця, красуня, хіба тільки що не комсомолка! Якби не вона, не бачити мені моїх оцінок у заліковці, як власних вух. Але це не найголовніша її перевага! Вона мені подобається тим, що не намагається вистрибнути зі штанів, щоб кому-небудь сподобатися, не намагається бути кимось іншим, кричати на все горло, переробляти світ під себе. Вона приймає мене такою, яка є, з усім моїм характером, який навіть я недолюблюю. У мене відчуття, що вона ніби живе в гармонії зі світом, але не в т

MMariasenorita · 31 жовт. 2009 р.Читати

Привіт усім! Я — Маша, мені 19 років, я з Єкатеринбурга. У 2009 році я їздила до США за програмою Work and Travel USA. Постараюся якомога детальніше описати свою подорож, можливо, комусь мій досвід стане в пригоді)) Взагалі я не вважаю, що маю якісь письменницькі навички, але сподіваюся, що читати буде цікаво)) Ось так. То що ж власне спонукало мене до цієї поїздки? Про цю програму я дізналася ще коли вчилася в школі, класі у 8-му, здається... Але тоді мені здавалося, що все це коштує нереальних грошей і мені абсолютно не світить. Однак у 2008 році деякі мої однокласники взяли участь у цій програмі. Тут я й задумалася, що непогано було б теж кудись вибратися. (За кордоном я була тільки в Литві). Складність полягала в тому, що я студентка заочного відділення... І ось несподівано — десь наприкінці лютого 2009 — я дізнаюся, що цього року заочникам дозволено летіти за програмою! Юхуу!!!!!