Нарешті настав той вирішальний день, від якого залежало все. Оскільки я не встигала за термінами, для інтерв'ю я обрала Шанхай, бо їхати було всього 2 години. Багато хто відмовляв проходити співбесіду в цьому місті через те, що ймовірність відмови була дуже високою порівняно з іншими провінціями. Ще хвилював той факт, що багато моїх знайомих провалилися саме там. Часу на роздуми взагалі не було, тому на свій страх і ризик я все-таки поїхала саме туди. Відстоявши величезну чергу, продумуючи відповіді на запитання, тремтячи від страху, підійшла до віконця. Чесно, очікувала дядька в костюмі за столом із прапорцями, який буде брати інтерв'ю як іспит із білетами. Насправді все виявилося зовсім не так. Мені трапилася молода дівчина, яка поставила всього три прості запитання: Хто ви? Для чого збираєтеся поїхати? Які обов'язки будете виконувати? Відповівши на все, почула від неї: «Вдалого польоту». Так я опинилася в цій країні можливостей.


+2


