Анкара: Гід, ціни та безкоштовне житло · 2026

ASAzhar Shaikhenova9 січ. 2023 р.Читати

Подорож та її роль у моєму житті. Подорож у буквальному сенсі — це поїздка або пересування пішки далекими країнами, місцевостями. У наш час вона стала важливою частиною сучасного життя будь-якої людини. Адже завдяки подорожам нам відкривається зовсім інший, незвіданий світ, про який ми навіть не замислюємося в повсякденному житті. У нас з'являється можливість відвідати природні краси світу, відкрити для себе інші способи життя, познайомитися з цікавими людьми. Коротко кажучи, подорож — це ключ до розуміння інших культур і чудова можливість дізнатися більше про світ, у якому ми живемо. У моєму ж житті подорожі відіграють особливу роль. Тільки завдяки подорожам і життю за кордоном я змогла стати тією людиною, якою є зараз. У мені розвинулися такі якості, як життєрадісність, розкутість, впевненість, обізнаність у глобальному плані, мій психологічний стан і погляди на світ також змінилися. Подорожі значно змінюють життя людини. Це есе спрямоване на те, щоб згадати мій особистий досвід подорожей і життя за кордоном, а також розповісти, чому я вирішила взяти участь у програмі. Мої перші подорожі З дитинства мама виховувала мене одна. Вона намагалася дати мені все можливе, включаючи й подорожі. Мої перші подорожі були всередині Казахстану. Ми з мамою часто їздили різними містами, як-от Кокшетау, Алмати, Шимкент. У той час я була однорічною дитиною, і уявіть, молода дівчина їздить із немовлям містами, та ще й одна, не думаю, що кожен наважився б на таке. Вже ближче до мого підліткового віку наші подорожі ставали все далі й довше. В 11 років відбулася моя перша поїздка за кордон, і моєю першою країною стали Об'єднані Арабські Емірати, в результаті величезної праці моєї мами. Пізніше кількість країн трохи збільшилася, і на цей момент я відвідала 3 країни, і дві з них по кілька разів. Після цих подорожей я зрозуміла, наскільки важливо подорожувати, хоч навіть і маленькими містами. Вже будучи підлітком, який тільки закінчив школу, я змогла вступити до вишу мрії, до якого планувала вступити і до якого готувалася весь 11-й клас. Це був Назарбаєв Університет. Протягом усього 11-го класу я старанно працювала, ходила на різні курси тільки для того, щоб отримати свій заповітний лист про запрошення. У мене це вийшло, я змогла досягти своєї мети, але в долі були інші плани на мене. В середині літа я отримала ще один лист із запрошенням, але вже в інший виш, в іншій країні, про подачу в який я зовсім забула. При отриманні листа я сильно здивувалася, адже я взагалі не планувала вступати в цю країну, і тут у мене лист звідти. Цією країною була Туреччина. Я була безмірно рада, оскільки цей грант покривав усі витрати, навіть квиток туди, але усвідомивши серйозність ситуації, мене настиг страх про скоєння неправильного вибору. Адже від цього залежало моє подальше життя. 3 місяці в роздумах закінчилися тим, що довелося залишити свою мрію навчання в НУ і вибрати Туреччину за порадою моїх родичів. Вибравши Туреччину, мені довелося залишити маму, всіх своїх рідних і близьких у Казахстані, і полетіти у вже знайому, але малозвідану країну. Життя в Туреччині Життя в чужій країні може бути хвилюючим, але також і лякаючим досвідом. Під час мого відправлення на навчання в Туреччину мені було всього 17 років, я ще не усвідомлювала, що чекає мене попереду. В аеропорту, перед посадкою я була радісною, вже тоді відчувала себе дорослою, навіть не було ні краплі смутку. Але після приїзду я зрозуміла, наскільки ж я ще маленька і нікчемна в такому великому мегаполісі, як Анкара. Я не знала ні мови, ні їхньої культури. При заселенні в гуртожиток було дуже складно оформляти всі документи, адже адміністратори не знали англійської, а я турецької. З горем навпіл, з перекладачами, за допомогою дівчаток, які знають мову, змогли заповнити всі документи. Тут же я зрозуміла важливість знання мови країни, що приймає, необов'язково знати на рівні advanced, навіть найбазовіші слова будуть плюсом. Після закінчення кількох днів я змогла більш-менш адаптуватися до клімату, до людей, по