Ділі: Гід, ціни та безкоштовне житло · 2026

Жалпы “Work and Travel” бағдарламасы дегеніміз не? Не себепті көптеген бакалавр,магистратура студенттері АҚШ-на ағылуда? Қандай жақсы жақтары бар?Немесе қандай минустарын айтуға болады? Мен қарапайым,ҚР-ның Алматы қаласындағы Әл-Фараби университетінің магистранты боламын. Мысалы: “не үшін мен бару керекпін?”деген сұраққа жауап берейін. Жалпы шет елге шығу,соның ішінде Америкаға бару ең басты арманым, мақсатым. Бакалавр кезінде иә,жәй ғана арман болды.Мүмкін емес арман. Себебі екенің бірінің қолынан Америкаға бару бұйырмайды.Солайғой?Ал қазір арман емес,мақсат. Себебі толықтай өзімді дайындадым. Ағылшын курсына жазылып, деңгейімді pre-intermediate-ке көтеріп,қазір intermediate деңгейінде білім алудамын.Иә,ағылшын оқымай бара салуға болады.Бірақ бұл маған керек пе? Менің барғандағы мақсатым,алдымен өзім армандаған мемлекеттің мәдениетімен танысып,халқымен емін-еркін тілдесу,сол жерге сіңісу болып табылады. Бұл менің бакалавр кезіңде салған армандар картасы.Сіз сенесіз бе? Ең маңыздыларының бірі қылып Американы,соның ішінде Нью-Йорк қаласын бейнеледім. Ойлаңызшы,Таймс-скверде тұрып осының бәріне қол жеткізгенінді сезінуді..Ол әрине сіздің еңбек.Еңбекпен,алға ұмтылумен бәріне де қол жеткізуге болады.Бұл өмірде шектеу жоқ,шектеу тек біздің миымызда. Жоқ деген затымыздың иә болуы да өз қолымызда.Ойланарлық сөздер.. Басты мәні:басқаша болу. Басқалар сияқты емес. Көп ақша табыңыз, тіл үйреніңіз, жаңа адамдармен танысыңыз, дүниетанымыңызды кеңейтіңіз және көптеген таныстар қартайғанша баруды армандайтын жерге суретке түсіңіз.Сіздің қолыныздан келеді. Айтып өткенімдей,қарапайым отбасыда,ауылдық жерде өстім.Америка мен үшін тіпті армандауға да қиын болды.Сенесізбе?Өзімді қалай шектегенімді?Ал қазір нық қадаммен менің қолымнан келетініне сенімдімін. Қазіргі “Work and Travel” бағдарламасы қандай? Мен әрине барып көрмеген адаммын,бірақ біраз мәліметтерді жинастырып жазуды жөн көрдім. Америка-бұл армандар,мақсатына тік тұрып өз-өзін дәлелдей алған студенттер мекені.Екінің бірінің қолынан келмейтінің бәрімізде анық білеміз.Ең бастысы қазіргі бағдарламамен барып келген студенттердің бейнесінен қуанышты,бақытты, өмірге деген құлшынысты анық көруге болады.Жақында менің досым барып келді. Білесізбе ,қандай бақытпен ол Америка жайлы айтқаның? Оның өмірі,өз өзіне деген сенімділігі одан мың есе артты,тіпті сөйлеу манері, ойлауы,көз-қарасы өзгерді. Міне,ең басты себеп осы емеспе?Америка адамды өзгертеді.Адамның көзін ашады. Елестетіңізші,Америка.Үлкен бір штатта.Қандай керемет! Иә,отбасынды сағынарсын қиын болар.Бірақ достым сен Америкадасын! Тіпті елестетудің өзі кереметін-ай. Қандай плюстары бар?Егерде плюстары жоқ болса,ешкім бұлай ұмтылмас еді.Менің мақсатым,ол жаққа барып ақша табу емес.Мен әлі де жаспын,ақша тауып үлгеремін.Басты мақсатым,Америкада ұзақ уақыт өмір сүру.Қазір мендегі шанс,кейін болады деп ойлайсызба? Мүмкін иә болар,бірақ кім кепіл?Ал “Work and Travel” бағдарламасымен студенттер бара алады.Сол себепті де бұл шансты толықтай пайдаланғым келеді. Сонымен қатар жаңа орта табамын. Яғни,шет елдік азаматтар мен азаматшалармен араласып,достасатыныма сенімдімін. Ағылшын тілінде сөйлеп, деңгейімді көтеремін. Американың халқымен араласамын,сіңісемін. Өзім кішкентай кезімде кинолардан ,мультфильмдерден көрген жерлерді өз көзіммен, шынайы көремін.Міне,осы үшін Америкаға бару тұрарлық. 30 немесе 40 жылдан кейін бағдарламаны қалай елестетемін?Өзін ұнатқан бағдарламаны әрине тек қана жақсы көзбен көресін.Болашақта да тек қана жақсы болатынына кепілді боласын.Алайда менің ойымша бірнеше компаниялармен контрактка отыруға,басқада щтаттарда жұмыс жасауға т.б көремін. Бір жыл бұрын «жазды Америкада өткізіңіз» деген тіркес маған фантастикалық сериядан шыққан нәрсе болып көрінді. Студенттерден АҚШ-тағы жазы туралы таңғажайып әңгімелерін отты көздеріммен оқығаным есімде, мен осы керемет эмоцияларды өзім сезінуді армандаймын. Ішімдегі кішкентай Аружанның арманың осылай орындағым келеді.Және де бұл арманымды, International Exchange Center-мен жүзеге асыр

UUSAblogi · 2 жовт. 2009 р.Читати

ПРИВІТ!!!!!!!!!!!!!!! Я вже тут!!!!!! Я в USA!!!!! Почнемо по порядку.... У нашому аеропорту все як завжди повільно... Трохи навіть посварилася... Зате місце у мене було просто супер... Всі по 3 сиділи, а ми були прямо біля аварійного виходу... І виходить, ми вдвох сиділи... Зі мною був якийсь чоловік... Нас нагодували і налили. Вирішила випити, налили мені келих червоного вина, і я випила... Мабуть, було кріплене.... Загалом, вдарило в голову і захотілося спати.... Але я не спала... До речі, вилетіли ми пізніше... Прилетіли туди... Нас посадили в автобус і в аеропорт.. Виявилося, що мій термінал А в іншому місці, але я йшла за написами і за всіма... Дійшли до поїзда!!!!!!! І ним поїхали на термінал.. Божевілля.... А навколо німці.... Доїхала.... А там одразу знайшла свій Gate і думаю, піду в туалет... Сиджу там, вибачте... І раптом німецькою говорять про мій рейс. Тут я зрозуміла, що в такій ситуації я навіть німецьку знаю.. І все розумію.... А потім повторили англійською.. Але я вже все знаю..... Яка я все-таки розумна.. ХІХІ!!!! Виявилося, що Gate перенесли... Слава Богу, що просто треба було трохи вперед пройти.. А то якби що, знову довелося б їхати поїздом..... Ну і пішла понюхати парфуми в Duty Free. Ну і потім почалася посадка... Літак був просто крутий.... було 2-4-2. Я сиділа на краю 4-ки. А на іншому краю одразу сіла американка.... І що ви думаєте???? Ніхто між нами не сів... Тобто у нас було по 2 сидіння. А з боків сиділи всякі старі, вони з такою заздрістю дивилися.. Але, НЕ СУДЬБА!!!!!!!!!!!!ХАХАХА!!!! І тут я побачила весь сервіс..... На кожному сидінні були запаковані навушники і пледик (а я, як селючка, подумала, що рушник!!!!!!) На передньому сидінні монітор, і там я пропала!!!!! У нас був маленький відсік, тільки 5 рядів, і я була в останньому..... Краса... Там була колекція з 10 фільмів, і всі відносно нові, кліпи, музика, мультики.. І купа корисної інформації...... Про Lufthansa одразу... Компанія просто супер! І як люди взагалі живуть. Та дівчина поруч виявилася вегетаріанкою, і у неї було спеціальне меню.... І ще у деяких старих. Всі вони були в особливому списку! Ну нічого, подумала я, ми теж такими будемо! Стюардеси і стюарди теж класні. Ми вилетіли трохи пізніше, тому запізнилися... Здається, вітер був сильний. Ми трохи почекали. А я почала дивитися англійською "Зізнання шопоголіка". Треба було тренувати мову. Все розуміла... Просто супер. Потім ще 2 фільми, музика, поки спала тощо. Спати особливо не хотілося. Трохи полежала на 2 місцях... Хаха!!! Німці та американці повмирали від заздрощів... І туалети там супер. Ну все, просто вищий пілотаж!!!!! Тепер про їжу... Їла там... Годують ок. Одразу дали снеки (сухе печиво) і воду. У моєму випадку коктейль Campari з соком. Правда, стюардеса спочатку запитала, чи є мені 18.... А сама теж була молодою дівчиною. І коли я сказала, що мені 21, ми разом посміялися. Вона сказала, що у неї теж завжди така проблема. Думала, що тут хильну і засну... Але там все було якесь таке жваве. Потім ще трохи випила вина. Але я ж порядна людина. Потім дали тацю з гарячим і всякою всячиною. Всю дорогу приносили воду і соки. І незадовго до прильоту дали ще гарячий бутерброд. Про авіакомпанію, мабуть, все. Переходжу до прильоту.. Прилетіли. І нас одразу зустрічали 10 інвалідних візків... Ось як там піклуються про старих.... Пішла на контроль. Там хлопець запитав мене, куди я їду. Запитав, чому віза з Москви. Сказала, що у нас немає посольства. Good Luck! І я в USA!!!! Тепер йдемо за валізою... Я страшенно хвилювалася, чи пересадять її у Франкфурті.... А то як я без речей. І так нічого одягнути.... Але тут бачу, їде щось запаковане, хапаюся за нього.... А там написано, що воно чомусь з JFK (Нью-Йорк). Вирішила, що моя валіза, на відміну від мене, вже побувала в NY, але там не моє прізвище. Через 5 хвилин виїхала моя перша, і ще через 5 друга. І я задоволена йду на вихід, і тут мене відправили не з усіма людьми, а на огляд.... Тут я зрозуміла, що я громадянка Білорусі. Але все дуже д

Відомо, що ХХІ століття — це епоха глобалізації. Тому прагнення не відставати від часу і використовувати кожну можливість має бути метою кожної освіченої та прогресивної молодої людини. Особливо мрією для багатьох є подорож світом, знайомство з іншими країнами та культурами, про які ми чули, але не бачили на власні очі. Порівняно з минулими періодами, більшість моїх співвітчизників отримали можливість вільно виїжджати за кордон. Це радує. Однак, якщо дорослі можуть дозволити собі поїздки за рахунок накопичених коштів, для молоді, яка ще не твердо стоїть на ногах, це складніше. Адже багатьом моїм одноліткам важко фінансово. А комусь не вистачає рівня знань, тобто володіння мовою. Програма Work&travel USA створює величезні можливості для молоді, яка мріє поїхати за кордон, допомагаючи подолати ці перешкоди. Програма Work&travel USA дає чудовий шанс за три літні місяці повністю познайомитися з народом, культурою, історією, природою, побутом, способом життя та менталітетом США. Будучи однією з багатьох молодих людей, які мріють про поїздку за кордон, я теж не залишилася байдужою до закордонних подорожей. Про важливість першої поїздки за кордон я чула від своїх старших сестер. Дві мої сестри їздили до Європи за програмою академічної мобільності. Коли вони повернулися з яскравими враженнями і ділилися побаченим, я дуже зацікавилася. Вони часто казали: «Ти теж у майбутньому обов'язково маєш поїхати за кордон». Коли я навчалася в школі, я багато чула про програму Work&travel USA, але тоді поїздка за кордон за такою програмою здавалася мені неможливою. Щоправда, для мене, яка ніколи не бувала так довго далеко від батьків, це здавалося складним. Не знаю, чи це було через мою невпевненість у собі, мовляв, «все одно не пройду», але я навіть не «дозволяла» собі думати про участь у цій програмі. Пізніше, ставши студенткою, мій інтерес значно зріс. Я почала дивитися відео та репортажі про цю програму на YouTube. А враження мого двоюрідного брата, який минулого року їздив до Америки за цією програмою, подвоїли мій інтерес. Після його захопливих розповідей я дійшла висновку, що поїхати цілком реально. Але ви знаєте це почуття страху, яке опановує людину: воно не дає зробити сміливий крок і змушує знаходити тисячу і одну відмовку. Мене долали різні думки: «Мої заняття в університеті закінчуються наприкінці червня, навіщо їхати на два місяці, я навіть витрати не покрию». Пізніше, побачивши в Instagram, що дівчина, яка навчається на курс старше нас, поїхала, попри труднощі з навчанням, я почала говорити про це батькові та мамі. Але батьки, які оберігали свою молодшу доньку, не наважилися відпустити її за океан, на інший континент, і не дозволили їхати самій, сказавши: «Відпустимо, тільки якщо знайдеш, з ким поїхати». Я почала вмовляти подруг поїхати разом, але оскільки вони не змогли, я втратила надію побачити США через цю програму. Минуло три місяці, я вже забула про Work&travel. Одного разу однокурсниця сказала, що знову задумалася про Work&travel і хоче поїхати. Після того, як вона отримала дозвіл від батьків, я сказала своїм батькові та мамі, що моя подруга теж їде. Хоча вони внутрішньо не були готові мене відпустити, вони дотримали слова і дозволили мені поїхати. Потім ми взяли з собою третю однокурсницю і підписали контракт на участь у програмі. Поїздка до закордонних країн — мрія багатьох, але у США є своя особливість. Чи то через вплив американських фільмів і серіалів, світових зірок, американської свободи, але прагнення громадян будь-якої нації та будь-якої держави до Америки призвело до появи поняття «американська мрія». Я теж з дитинства дивилася американські серіали, ситкоми та фільми, мріючи хоч раз побачити цю країну. Я безмежно вдячна програмі Work&travel USA, яка, якщо судилося, дає мені можливість здійснити цю мрію. Крім огляду країни, у мене є мета попрацювати і заробити гроші. Влаштувавшись на роботу і спілкуючись з людьми безпосередньо, я змогла б покращити свою англійську і поповнити словниковий запас. Крім того, я хочу розпо